АРДУХАНЯН АРМЕН АРАМАІСОВИЧ
09.04.1994 - ∞
Ардуханян Армен Арамаісович (позивний ARMYAN) – український військовослужбовець Збройних сил України, учасник антитерористичної операції на сході України, учасник російсько-української війни.
Молодший сержант Ардуханян Армен Арамаісович командир 2 інженерно-саперного відділення 2 інженерно-саперного взводу інженерно – саперної роти групи інженерного забезпечення військової частини А0693(54 окрема механізована бригада імені гетьмана Івана Мазепи).
Ардуханян Армен Арамаісович народився 09 квітня 1994 року в селі Степанівка Олександрівського району Донецької області, українець.
У 2000 році вступив до першого класу Степанівської ЗОШ.
У 2011 році закінчив Степанівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів.
З 2011-2014 рр. навчався в Донецькому гірничому технікумі ім.. Т.Є. Абакумова, за фахом – експлуатація та ремонт гірничого обладнання.
В 2014 році пішов працювати на шахту «Піонер» за спеціальністю.
Взимку 27 лютого 2019 року підписав контракт в селі Старичі Львівської області, проходив навчання за спеціальністю «сапер». З 06.05.2019 прибув до зони АТО до складу 54 омбр, отримав звання «солдат» та спеціальність «сапер». Служба проходила в Луганській області протягом 9 місяців.
В його обов’язки входило :
- Пошук і знешкодження мін і снарядів;
- Організація проходів у мінно-вибухових зонах супротивника;
- Мінування та підрив різних об’єктів з метою блокування подальшого пересування супротивника;
- Налагодження роботи наземних інженерних ліній і комунікацій;
- Ліквідація вибухонебезпечних предметів.
Армен Арамаісович своїм побратимам завжди казав, сапери – це люди, які не мають права на неточність у роботі або службову помилку. Ціною їхньої неуважності може бути як власне життя так і оточуючих їх людей. Основною безпекою правильної роботи сапера, є його якісна професійна підготовка.
24.06.2019 року Армен Арамаісович отримує спеціальність розвідник-кулеметник та переходить до взводу інженерної розвідки.
Служба проходила в селі Очеретине поблизу Авдіївки. Служба проходила в такому ритмі : пошук застарілих боєприпасів, розмінування та їх утилізація. Працювати потрібно було швидко і обережно, бо при уповільненні темпу можливі мимовільні вибухи застарілих калібрів.
28.10.2020 року Армен отримав першу нагороду – за розмінування І ступеня.
Служба в лавах ЗСУ не проходила монотонно. Кожен день як новий. Їх бригада 9-12 місяців перебувала в зоні АТО, потім хлопців виводили до полігонів. На полігоні їм надавали відпустки, щоб трохи відпочити, привести до ладу свою техніку і підвищити свою кваліфікацію.
Російсько-українську війну Армен з побратимами зустрів на Донбасі, в лютому 2022 року рота воювала поблизу міста Курахове. Ранок розпочинався не з чашки гарячої кави, а з обстрілу артилерії. Кожен ранок як останній, шолом, бронежилет, берці, рюкзак, АК, виїзд. В голові-пустота, в думках – вижити любою ціною. На кожен виїзд Армен брав з собою рюкзак з мінімальним запасом їжі і води. Ніхто не знав скільки часу вони проведуть на полі бою. Були не раз випадки коли доводилося лежати в окопі під обстрілом від 4 годин і більше.
12.03.2022 року о 16 годині вечора Армен отримує перше поранення в руку і третю контузію. Запеклий бій під Волновахою, Армена і його побратимів накривають міни 120-го калібру. Поранено командира взводу. Близько години хлопці не могли надати йому допомогу але вихід знайдено.
09 травня 2022 року група інженерного забезпечення отримує два авіоудари. Будівля зруйнована вщент. В підвалі залишаються люди. Залишатися на місті немає сенсу, можливий наступний приліт. Саперна рота починає пошукові роботи побратимів. На щастя загиблих не має.
06.08.2022 року Армен отримує звання молодший сержант.
12.09.2022 року приймає посаду командир інженерно-саперного відділення.
20.10.2022 року отримує нагороду за мужність ІІІ ступеню.
Час іде, служба стає важчою, відпочинок на вагу золота, де брати ті сили? Армен не раз казав побратимам і близьким що він дуже стомлений.
Армен дуже хотів піти у відпустку, але ні. Знову ротація по Донецькій області. 54 ОМбр змінює дислокацію і тепер вони чинять опір загарбникам на Бахмутському напрямку. Бахмут, Соледар, Сіверськ…. Кожного дня стає все важче, дороги назад не має. Майже кожного дня втрати.
10 жовтня 2022 року інженерно-саперна рота втрачає свого батька, наставника, командира. Хлопців шокує трагічна звістка. Людина яка тебе всьому навчила, передала тобі свої навички і знання. Кожну смерть Армен пропускав через себе, психічно було дуже важко.
26.01.2023 року Армен отримує чергову нагороду хрест 54 ОМбр.
19.03.2023 року Армен Арамаісович отримує нагороду «Сталевий хрест».
Ардуханян Армен Арамаісович мав позивний ARMYAN. Історія виходить така : батько вірменин, має вірменську національність. Коли Армен потрапив до свого підрозділу всі дивувалися коли питали як його звати, тому що не звикли чути такі імена. Командир дав йому позивний «АРА». Армен його трохи вдосконалив. Для когось він син, брат, друг. Хтось випадково з ним познайомився там, у розпалі війни. Справжній солдат – це про нього. Він ніколи не був байдужим до своєї тяжкої чоловічої роботи – захищати рідну землю. Як би не було важко, Армен завжди горів тим, чим він займався. Він крутий армійський спеціаліст. Спокійний голос… Все що розповідає, все обдумано і розкладено «по поличках»… Він постійно хотів приводити все до ладу.. Навіть те, що відбувалося навколо, не вбивало в ньому натхнення. Так багато робив, так багато пройшов…
Пишу від імені сестри Армена як відбулася його загибель…
10.05.2023…
Кожен ранок нашої сім’ї відбувався з повідомлення «Мамаль, добрий ранок, я прокинувся в нас все добре, буду працювати. Як у вас Справи? Бережіть себе!»
Приблизно 6 травня Армена і його групу забирають на 0 (передова). Він сказав батькам що буде багато роботи, іде на виїзд, коли повернеться точно не знає. На зв’язок буде виходити сам коли буде змога.
9 ранку… 10 травня… відеодзвінок від чоловіка (побратима)… Я усе зрозуміла по його очах і сльозах… Крик з телефона відійди від батьків!!!! «Армена більше немає…..» сльози, крики, заперечення…
В голові тільки одне, як повідомити батькам?...
А мама з татом просто весь час ходять і питають : Армен щось писав? А Армен дзвонив? Що трапилось? Чому ти мовчиш і плачеш?...
Тато..Мама..Армена більше не має…
Він крикнув криком журавлиним, і янголом злетів у вись…
Словами не передати що вони відчували в той час….
Виявивши стійкість та мужність вірний військовій присязі у бою за нашу Батьківщину 10 травня о 5 годині ранку у селі Спірному Бахмутського району Донецької області загинув військовослужбовець військової служби молодший сержант Ардуханян Армен Арамаісович (ARMYAN) командир 2 інженерно – саперного відділення 2 інженерно-саперного взводу інженерно саперної роти групи інженерного забезпечення. Армен Арамаісович разом з побратимами отримав травми не сумісні з життям. Причиною смерті стало два прямих попадання противотанкових ракет.
Поховання відбулося 15 травня 2023 року на цивільному цвинтарі села Степанівка Краматорського району Донецької області.
Кригін Віктор Михайлович
Народився 11 січня 1978 року . Закінчив Степанівську середню школу. Працював у Добропільському водоканалі з 2017- 2023 рр. трактористом.
Мав дружину та сина 6 років.
Захоплювався технікою.
Загинув с. Орлянка Куп’янський напрямок 03.11.2023 року.
Розділяємо глибоку скорботу з усіма, хто втратив своїх близьких, їхні імена навічно викарбувані в історії про героїчну боротьбу українського народу!
Ми пам’ятаємо. Ми шануємо. Ми не забудемо.
Герої не вмирають!
Ломакін Роман Олександрович (солдат роти морської піхоти 503 ОБМП в/ч 1275), народився 22 серпня 1994 року у с. Степанівка, Олександрівського району Донецької області.
Закінчив школу та вступив до МВМПУ № 99 м. Маріуполя, за професією електрик. Після навчання пішов працювати на завод ім. Ілічча. Після початку війни на Донбасі у 2014р. були думки піти на контракт і були побоювання, але він наважився і пішов захищати рідну землю. Сімʼя Романа спочатку не знали що він пішов в АТО, дізналися коли Роман був вже на навчанні у Львові. 03 вересня 2016 року він склав присягу. Так почався його воєнний шлях.
Після закінчення навчання він служив в м. Маріуполь, був в підрозділі матеріального забезпечення. Електрик у 56 окремий мотопіхотній Маріупольській бригаді.
Коли скінчився контракт то підписав відразу ще один, але перевівся в інший підрозділ, у 21 роту вогневої підтримки. Не дослуживши контракт, звільнився за пів року до повномасштабного вторгнення за сімейними обставинами. Пробував себе в різних сферах десь пів року, а коли почалась війна, то не думаючи став на захист батьківщини і своєї родини. Цього разу він став побратимом для Борсуків 503 ОБМП *Вірні назавжди* Роман був навідником.
26.07.2022 серце Романа зупинилось в бою... він загинув поблизу населеного пункту Велика Новосілка Донецької області.
Указом Президента України від 13.09.2022 року № 647/2022 «Про відзначення державними нагородами України - Романа нагороджено орденом ІІІ ступеня «За мужність» (посмертно).
Він був хорошим другом, кращим сином та найкращим братом, вірним товаришем, сином своєї Батьківщини! У Романа залишились батько, сестра та племінниці, які так чекали на його повернення з Перемогою. На жаль він не встиг створити свою сімʼю. Але встиг залишити слід у серці та душі кожного, хто був з ним знайомий. Він був неначебто ліхтарик який світить своїм світлом.
Вічна шана полеглому герою.
Ми пам’ятаємо. Ми шануємо. Ми не забудемо.
Герої не вмирають!
Беломитцев Сергій Анатолійович
Народився 21.01.1993 року.
Загинув при виконанні бойового завдання 04.10.2023 року.
Ми пам’ятаємо. Ми шануємо. Ми не забудемо.
Розділяємо глибоку скорботу з усіма, хто втратив своїх близьких, їхні імена навічно викарбувані в історії про героїчну боротьбу українського народу!
Герої не вмирають!
