До неба музика сягає, наче мрія,

І тане в квітах урочистий зал.

В очах у кожного і радість, і надія…

У школі випускний останній бал.

Сьогодні ми зібрались для прощання.

Все в нас і смутком, й радістю дзвенить.

Це свято зрілості, і свято розставання,

І майбуття прекрасна світла мить.

        Ось і настав цей день – день прощання зі школою. Попереду незвідана даль.  Позаду – батьківський поріг, розквітла калина, протоптана стежка у шкільному дворі, незрадлива мамина усмішка зі сльозою на щоці… Знайти себе, своє місце у житті, вирости і вижити, бути завжди людиною – що є святішого і дорожчого? 

       Директор школи Чорний Віталій Володимирович зачитує наказ про випуск учнів із школи та вручає атестати. До вітань директора приєднються батьки, родичі, друзі. Зворушливі і щирі виступи прозвучали від першої вчительки Алпатової Алли Миколаївни, класного керівника Чорної Лідії Миколаївни, сільського голови Давиденко Валерія Михайловича
         Випускники кружляють у прощальному вальсі, в якому поринають у спогади, мрії, сподівання, відчувають радість, смуток та світлу печаль...
         Хвилюючим був цей день не лише у дітей. Не менше хвилювалися і їхні батьки. Відчували, як шалено бється серце,а то і зовсім десь зникав його стукіт,бо у вирій життя полетять їх пташенята.

         А потім світанкова зоря покликала їх у незвідані далі, різнобарв'я життя, для праці та радості.

Чимось школа сьогодні схожа на осіннє дерево, від якого відриваються і відлітають назавжди 10 яскравих, неповторних листочків. Що чекає їх в майбутньому? Як складеться їхня доля?

         До школи прийдуть нові діти і вона, як турботлива мати, буде виховувати їх, навчати, наставляти і випускати в життя.
          Дорогі випускники! Запамятайте себе такими молодими, гарними, романтичними, з іскорками довіри до життя, надії на сповнення всіх мрій та сподівавнь